Супутник, що завжди зі мною,
Кохана, що завжди моя.
Веде мене завжди з собою
По місту, лісом, у поля.
Їй все одно, в що я вбраний.
Чи маю я настрій, чи ні,
Купаюся в променях слави,
Чи знову на самому дні.
Про справи мої не питає,
Про радість мою чи печаль.
У спокій мене огортає
І стелиться тихо у даль.
Я їй про безлад розповім,
Що панує в моїй голові.
І наповнюся спокоєм тим,
Що дарує стежина в траві.
