Вона прийде сьогодні надвечір,
Коли згасне останній промінь.
Чорна шаль їй вкриватиме плечі,
Я простягну до неї долоні.
У ніжні обійми загорне
Чарівна і владна повія.
Коханка, що вбрана у чорне
Оживить заповітні всі мрії.
Їй найтаємніше все оповім –
Так не бува між людьми.
Порожнечу заповнить по тім
Дивна гра відчуттів і пітьми.
Як завше, розквітне світанок,
Даруючи спокій від мрій.
Засоромить коханку з коханок,
Повелительку марних надій.
А мені оцей сподобався:)
Я зашарівся.