Щастя не може тривати, щастя – це мить,
Що пронизує, жалить труїть.
Воно як сірник спалахне і згорить.
І лишиться нам пам’ятати
Вогонь, що так душу опік
І нової нагоди чекати,
Що надія у серці – жаринка нетлінна
Враз займеться сліпучим вогнем,
Охопить полум’ям сумління,
Поставить розум на коліна
Перед величчю миті одної,
Що початком була і кінцем.
Бывает, что
Не без этого
-
А также
Книга жáлоб:

Оно того стóит