Коли місяць уповні, він може з’єднати
Віддалений простір тунелем одним.
Час на крихітну мить подолати
І усі перешкоди розвіяти в дим.
Уявним до місяця шляхом крокую,
будую між зорями дивні мости.
Cерце пульсує у такт моїм крокам
і не боїться мостів висоти.
Бо багато у мене в душi пустоти.
Так далеко, так довго до тебе iти
iти i упасти, без сили повзти;
Без надiї шукати, без адреси знайти.
Йдучи лабіринтом твоїх почуттів
той примарний омріяний вихід знайти.
Знайти і відкрити як вперше в житті,
Дивитись на світло в кінці темноти.
У очі дивитись; тонути, тонути,
Цілуючи сльози, що ховаються в них.
Тепло твого подиху знову відчути,
Побачити подив, почути твій сміх.
